PDF Печать E-mail

Polosa_Podii

    13 Квітня 2016р.

2016_Chornobil1В історії нашого народу є чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Її називали „планетарною”, найбільшим техногенним лихом ХХ століття. І навіть зараз, 30 років потому, важко збагнути ту біду, яку переживає світ до сьогодні.


У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 хв. 40 сек., коли всі спали безтурботним сном, над 4-м реактором Чорнобильської атомної електростанції несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум'я. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Йод-131, цезій-134, -137, стронцій-90, плутоній-239, плутопій-240. Увесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України та сусідніх держав. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. В життя мільйонів людей увійшли слова „радіація”, „зона”, „ліквідатор”, „відселення”.

А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерті понад 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Незбагненним є подвиг людей, які приборкували „мирний атом”, що вирвався на волю. Ціною свого життя звичайні люди врятували світ від ще більшої біди.

Жорстокий, ніжний і свавільний світе,

Скажи скоріш, що діяти мені,

Тебе чи ненавидіти, а чи любити

У міражах чорнобильських вогнів?

Мовчиш... А серце жде і прагне слова,

Немов земля обвуглена — тепла

Людських долонь, котрі не пахнуть кров'ю,

Бо маками у полі проросла.

О, світе мій, твоя палає врода,

І полум'я шалено гоготить,

Обпалює епохи і народи,

І в мене мисль...

А час іде — не спить.

Не спить і серце, відповіді хоче

За всіх, хто жив, живе і буде жить...

Допоки нам дивитиметься в очі

Зловісний стронцій атомних страхіть? /В.Сташук. Атомний диптих/

У ці дні ми привертаємо увагу громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, а це 3 міл. 100 тис. наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

Пам'яті Володимира Правика, Віктора Кібенха, Миколи Тищенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Володимира Тищури, які першими вступили у двобій з аварією на ЧАЕС, присвячуються ці рядки:

З бідою, кажуть, тільки ніч

Потрібно перебути.

І знову сни прийдуть до віч,

Та біль принишкне спрутом.

А я принижений іду,

І дибиться дорога,

Несу у світ свою біду

Крізь сумніви й тривоги.

Несу, неначе немовля,

Що так зайшлося криком,

Аж захиталася земля

Тривожно й огнелико.

Хай світ довкруг її гуде,

Я буду колихати.

Її щоночі і щодень —

Біда повинна спати.

Віддати людям на землі себе

У кожнім добрім і гарячім слові,

Допоки світить небо голубе,

 Допоки світ займеться із любові.

Віддати все: і доброту, і мсту,

Що не дадуть й камінню збайдужіти,

І навіть злість, і зненависть святу,

Що світ Ілюзій може спопелити.

Віддати людям на Землі себе.

 

/В.Стащук. Віддати людям на Землі себе

Вони були серед перших і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: „Треба”, — вони нічого не питали, поїхали в „зону”. Працювали. Кожен з них робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...

З історичними відомостями про Чорнобильську катастрофу більш детально можна ознайомитись переглянувши розгорнуту книжкову виставку „Ймення зорі Чорнобиль”, яка розміщена у читальному залі нашої бібліотеки.

Мета: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання молодого покоління про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння у молоді аналізувати та узагальнювати інформацію; виховувати особисту стурбованість кожного із нас за все, що відбувається навколо; вчити сприймати чужу біду, як власну, сприяти формуванню патріотичних почуттів у студентів.

Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії.

Урок безвідповідальності - ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди.

Урок милосердя - всі люди відгукнулись на біду, прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку.

Урок патріотизму - ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників і ліквідаторів, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими; бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю.

      Хома Є.С., зав. бібліотекою

2016_Chornobil

 
Баннер
Баннер

Яку спеціальність обрати?
 
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні94
mod_vvisit_counterВчора247
mod_vvisit_counterНа цьому тижні714
mod_vvisit_counterНа попередньому тижні1232
mod_vvisit_counterВ цьому місяці3254
mod_vvisit_counterВ минулому місяці7043
mod_vvisit_counterВсього495721

Сьогодні: 2018-10-18 12:52

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Розробник Назаров А.Л. Joomla!. Designed by: internet hosting company value hosting Valid XHTML and CSS.